Вечір-спогад «Дзвони Чорнобиля»
Є чорне золото, є чорний хліб,
Є чорний лебідь і лебідка чорна,
Та найчорнішим серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль.
З Чорнобиля несеться чорний вітер,
І чорний біль торкається сердець.
І поросли на схилах чорні квіти,
І чорним став на цвинтарі чебрець.
Чорнобиль – це слово стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. А ще 30 років тому – це було звичайне містечко, яких сотні в Україні. В історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф, яка вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.
26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу. Наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.
У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь 600000 осіб. Після аварії загинуло 14000 ліквідаторів-українців.
Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих подій 1986 року. Через Чорнобиль ми усвідомили, що щастя – це трава, в яку можна лягти, не боячись радіації, це тепла річка, в якій можна скупатись, це усміхнені дитячі обличчя. Адже сама природа зробила нам застереження: люди не будьте байдужими, жорстокими, безпечними! Пам’ятайте, що доля планети та людства – у Ваших руках.
27 квітня студенти груп Л30/ІІ та Л31/ІІ відділення «Лікувальна справа» на чолі з кураторами, відзначили річницю страшних Чорнобильських подій проведенням вечора-спогаду «Дзвони Чорнобиля». Студенти підготували хвилюючу поетичну розповідь, цікаві презентації про страшні наслідки трагедії та її героїв, що боролись і вмирали за долю України, переглянули відеофільм, прослухали пісню «На Чорнобиль журавлі летіли».
Присутні пом’янули хвилиною мовчання тих, хто перебував в зоні високої радіації, не залишивши свої робочі місця і, ризикуючи своїм життям, зробили все можливе і неможливе, щоб попередити поширення аварії, врятувати станцію від руйнувань.
Вічна пам’ять їм, низький уклін. Вічна слава героям!
О Боже Великий, Всесильний наш Боже!
Дай певність на радість, умнож наші сили,
Аби підняли ми обпалені крила,
Щоб швидше минувся час лиха й випроби,
Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль…
