Паліативна та хоспісна допомога в Україні та у світі
Проблема надання паліативної та хоспісної допомоги населенню суттєво зросла вже у другій половині, а особливо — наприкінці ХХ сторіччя у зв’язку із значним зростанням кількості людей, що вмирають від хронічних, важких, невиліковних хвороб. Кожен рік у світі вмирає близько п’ятдесяти двох мільйонів осіб. Встановлено, що десятки мільйонів хворих людей щорічно вмирають у важких фізичних та моральних стражданнях.
Ці зміни полягають у старінні населення із значним накопиченням в популяціях осіб похилого та старечого віку. Люди, старші за 60 років, вмирають від хронічних невиліковних хвороб, що тягнуться роками, а саме: гіпертонічної хвороби, наслідків інфаркту міокарду та інсульту, злоякісних пухлин, важкої патології легеневої системи, цукрового діабету.
16 жовтня викладачами предмету «Основи медсестринства», Засухіною І.С., Баликіною І.Д. та студентами групи С77/ІІІ і С78/ІІІ було проведено захід на тему: «Паліативна та хоспісна допомога в Україні та у світі».
На заході були висвітлені питання, які стосуються історії розвитку хоспісів і будинків сестринського догляду в Україні та за кордоном, основні завдання хоспісу, проблеми інкурабельних хворих, в тому числі й психологічні, розглянуто принципи лікування паліативних хворих.
На сьогоднішній день у світі існують різні форми організації хоспісної служби. Наприклад, в США система організації хоспісів надзвичайно різноманітна – за об’ємом забезпечуваної допомоги, структурі хоспісних служб, джерелах фінансування.
За дослідженнями ВООЗ, близько 60 % невиліковнохворих, до яких належать онкологічні та неонкологічні хворі і люди похилого віку, потребують паліативної допомоги. Для України – це близько 480 тис. осіб щороку.
В Україні створено лише 430 стаціонарних паліативних ліжок в окремих регіонах у спеціальних стаціонарних закладах (хоспісах) або відділеннях паліативної допомоги в закладах охорони здоров’я.
Розвиток хоспісного руху і відкриття величезної кількості цих установ в різних країнах поступово призвело до того, що поняття «хоспіс» почало включати не тільки тип установи для невиліковних хворих, але і концепцію догляду за вмираючими хворими.
У ході проведення заходу студентами була засвоєна цікава та корисна інформація.
І.С. Засухіна, І.Д. Баликіна, викладачі коледжу
