Не зорі падають з небес. Зірки ідуть на небеса!
18 лютого, в коледжі відбувся урок-пам’яті «Не зорі падають з небес. Зірки ідуть на небеса.», який підготували і провели студенти-першокурсники групи С82/І .
Сабіна Галицька, випускниця Новоград-Волинського медичного коледжу стала для всіх прикладом мужності і героїзму. У надзвичайно складних умовах, виконуючи свій професійний обов’язок, ціною власногожиття рятувала життя іншим. Вона відрізнялася стійкістю характеру, силою духу, щедрістю, доброзичливістю і врівноваженістю.
Людина з великим серцем і чистою душею, весела та життєрадісна, ще зовсім юною пішла із життя. Дівчина була напрочуд відкритою та мужньою, справжнім патріотом України. У бригаді її називали «сонечком»: любили та поважали за людяність і відвагу.
Новітні герої України! Своїм прикладом вони показують, що наш український дух – незламний, а народ – нескорений. Сабіна Галицька – зразок для наслідування сучасного покоління українців. Бо не на словах, а на ділі демонструвала справжній патріотизм, відвагу і вірність присязі.
І скільки б не минуло років, не зітруться з пам’яті імена тих, хто не
повернувся з цієї жахливої війни.
Пам’ять про Сабіну завжди житиме в наших серцях. Царство Небесне
героїні!
Промчать і літа, й осені, і весни
На крилах волі, миру і добра,
Не раз лютневий день зими воскресне,
Що медсестру у двадцять три забрав…
Її війна догнала в двадцять три,
Хоч дівчина нікого не вбивала…
Тоненьку ниточку життєву медсестри
Війна безжально й рано перервала…
Свою любов до волі, до людей
Несла й обом їм долю присвятила,
Не знала, що коли війна гряде,
Вони покличуть дівчину із тилу .
Красуня світлокоса і війна –
Не зовсім звичне людям порівняння…
У чім була Сабіночки вина,
Що перервала смерть життя й кохання?
Війна іще терзає наш Донбас
І мітки чорні роздає найкращим,
Та буде жити пам’ять серед нас
Про медсестру Сабіну – гордість нашу
Кириченко Н.В.
