Не питайте, що ваша країна може зробити для вас — питайте, що ви можете зробити для своєї країни.
Саме відомі слова з інавгураційної промови 35-го президента США Джона Ке́ннеді, які є дуже актуальними для нашого сьогодення, стали темою першого уроку для першокурсників медичного коледжу 2 вересня 2019 року.
Випускники коледжу розповіли студентам груп Л43/І та С81/І, що кожен із нас так чи інакше пов’язаний з державою, в якій проживає або народився. Правовий зв’язок громадянина з державою називається громадянством, а особа, що має такий зв’язок з державою, є її громадянином. Ми з вами є громадянами України. У кожного громадянина держави є правовий статус, тобто сукупність прав та обов’язків. Як зазначав американський вчений ХХ ст. С.Смайл, «Щоб зробити з людей справжніх громадян, їм необхідно дати можливість реалізовувати свої громадянські права і виконувати свої громадянські обов’язки».
28 червня 1996 року назавжди увійде в історію нашої держави. Ця урочиста дата стала днем народження Конституції України, молодої незалежної держави. Нарешті здійснилася багатовікова мрія українців – ми стали вільним народом, здобули право самостійно обирати своє майбутнє.
ХХІ ст. стало випробуванням для України, вкотре ми повинні доводити своє право на незалежність, кров’ю окроплювати землю, яку віками захищали наші прадіди. В якому б куточку Землі не жив би українець, ніщо не зможе зламати той дух, ту жагу до свободи, які генетично закладені у його душі. Гідність, відданість та патріотизм засяяли сьогодні новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття. Війна, яка триває в Україні, змінила модель нашого суспільства, змінила кожного з нас. Ми не були готові до численних втрат, руйнації, зміни стереотипів. На долю кожного українця випав непосильний тягар негараздів, скрути, війни і горя. Найстрашніше те, що ми не в змозі повернути життя тих, хто загинув, захищаючи нас, загинув за свою країну, свій народ. Ті, хто не дожив до Перемоги, мають жити у серці кожного з нас. Вони Герої! Молімося за них! І будьмо гідними всіх тих, хто став на захист нашої Вітчизни і віддав за неї своє життя. А значить відповідати за свої вчинки, слова, поведінку, бути достойним представником своєї нації, з честю носити ім’я – Українець. Дорогою ціною платить Україна за своє право лишатися незалежною державою, за прагнення зберегти свою ідентичність і територіальну цілісність. У 2014 році світ визнав українців найбільшими патріотами, бо кожен з нас усвідомлює, що доля нашої країни у наших руках, і кожен може зробити свій внесок у захист України, незалежно від віку, статі та національності, а слова «патріот», «герой», «незалежність» набули для нас особливого значення.
З повагою та почуттям власної гідності українці промовляють: «СЛАВА УКРАЇНІ! – ГЕРОЯМ СЛАВА!». Ці слова перестали бути просто вітанням: це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради Батьківщини, і є свідченням справжнього патріотичного подвигу.
Від заступника директора з гуманітарної освіти та виховання Мороз Н.О. студенти першого курсу дізнались, що в музеї Історії медицини Новограда-Волинського, що знаходиться в медичному коледжі, встановлено пам’ятний знак, на якому розміщено світлини Герасимчука Дмитра – капітана 30-ї окремої механізованої бригади та Трепка Владислава – лейтенанта медичної служби, військового хірурга, які загинули в зоні АТО. 22 лютого 2019 року біля корпусу №2 медичного коледжу відбувся мітинг, присвячений вшануванню пам’яті та відкриттю меморіальної дошки Сабіні Галицькій,– сержанту, старшій медичній сестрі, випускниці Новоград-Волинського медичного коледжу 2014 року, яка стала на захист незалежності нашої держави і загинула в зоні бойових дій.
Під час уроку студенти вшанували пам’ять тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, хвилиною мовчання.
По-новому зазвучала професія медика в контексті сьогоднішніх реалій. Медики незалежної України зіткнулися з багатьма випробуваннями, до яких не були готові, але вчитися довелося швидко: на полі бою, під свист куль, з великим ризиком для життя. Вони були серед тих, хто першим почув вибухи «градів», відчув на собі всі жахи війни, вони спали в окопах, не знімаючи бронежилетів, по першій тривозі вибігали босими та напіводягненими, часто не ївши та не спавши, переборюючи страх, витягали поранених з поля бою. Розуміли, що від них, медиків, залежать сотні життів та тисячі доль. Події на Сході вимагають від медичного працівника опановувати практичні дії та навички в умовах війни. Задля цього почався процес внесення змін в навчальні програми усіх медичних закладів країни. Акцентується увага на психологічній готовності та професійній спроможності діяти в екстремальних ситуаціях, умінні надати першу медичну допомогу. Важлива роль належить молодим спеціалістам з медичною освітою, саме на яких покладається важлива місія порятунку і збереження життя. Професійне виховання повинно бути тісно пов’язане з усвідомленням студентом своєї ролі у майбутнє України, з бажанням удосконалювати свої професійні навички, виховувати в собі почуття самопожертви, вчитися героїзму, співчуття, прагнення бути прикладом для інших.
Новітні герої України! Своїм прикладом вони показують, що наш український дух – незламний, а народ – нескорений. Медики-земляки Сабіна Галицька, Дмитро Герасимчук, Владислав Трепко – зразок для наслідування сучасного покоління українців. Бо не на словах, а на ділі демонстрували справжній патріотизм, відвагу і вірність присязі. Звягельщина завжди пам’ятатиме своїх Героїв, їх імена назавжди викарбувані на долі нашого краю і залишаться найтрагічнішими сторінками нашої історії.
За цей короткий час в Україні створено надзвичайно потужний волонтерський рух. Волонтери сьогодні – це прості громадяни, люди різних професій, студенти, школярі, ті, хто в мирний час ніколи не могли уявити себе в ролі волонтерів. Різні грані волонтерського руху – це не тільки тепле слово, моральна підтримка, а і чергування в шпиталях, догляд за пораненими; придбання медикаментів для бійців; донорство; навчання, практичні тренінги дії медиків в екстремальних ситуаціях; допомога сім’ям біженців; збір теплих речей і продуктів харчування; матеріальна допомога пораненим бійцям тощо.
Війна змінила усіх нас, а особливо медиків, адже саме вони дарують здоров’я людям і рятують життя. В народі говорять, що медик – це посередник між Богом і людиною. Клятва Гіппократа спонукає людей в білих халатах переборювати всі емоції й особисті негаразди, щоб з честю виконати свій професійний обов’язок. Медик не має права на помилку, адже помилка може коштувати людині життя.
Життєвий шлях людини часто залежить від тих випробувань, які готує їй доля, тож готуйте себе до серйозних випробувань і пам’ятайте, що від вас, медичних працівників, вашої фахової майстерності, ваших знань, умінь і навичок, високих моральних якостей залежить майбутнє України, майбутнє нації. Любіть Україну в собі і себе в Україні!
Савчук Н.А., Лашевич О.О. – куратори груп Л43/І та С81/І