Заходи присвячені дню пам\’яті жертв Голодомору

1. Урок-реквієм пам’яті жертв Голодомору “Вогонь скорботи в серці на віки”
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через багато років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю.
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через багато років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю.

Студенти-першокурсники коледжу зібралися віддати данину пам’яті співвітчизникам, які стали жертвами трьох голодоморів в Україні.
На столі в аудиторії, де проходив захід, на видному місці запалена свічка, грона калини, буханка чорного хліба, колоски пшениці, чорна стрічка, які є символами тих жахливих подій.

Розпочали захід прослуховуванням музики Й. Баха церковний дзвін. Студенти 71 групи вдягнені в чорні сорочки розповідали про страшні сторінки історії, про жахливий злочин проти власного народу – штучний голодомор. Всі три голодомори в Україні навмисно організовані радянською владою, голодомори, що призводили до багатомільйонних людських втрат. Рахунок загиблих йшов на мільйони. Україна втратила чверть свого населення. 1932-1933 рр. в Україні щохвилини вмирало 17 людей, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня. Це була справжня війна проти української нації.

Цьогорічне відзначення трагічної дати в нашій історії – особливе. Адже український народ, зокрема кращі його сини і доньки, зі зброєю в руках, на Сході країни відстоюють законне право жити в незалежній і соборній Україні.
Весь захід супроводжувався цікавою презентацією «Три голодомори в Україні. Як це було?», поезією про ті жахливі події, відеороликами, та відеофільмом із серії «Забута Україна».

Присутні під стук годинника пом’янули невинно убитих хвилиною мовчання. На закінчення прослухали пісню «Господи, помилуй нас» на слова і музику Т. Петриненка.
На десятиліття можна засекретити архіви, можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи, можна замести сліди злочину, можна раз і вдруге, і втретє переписувати історію… Та з пам’яттю народу нічого не вдієш…
Пам’ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

2. Участь в мітингу-реквієм до 81-річниці Голодомору на міському кладовищі

3. Участь в міській акції “Запали свічку пам’яті”