«Українець, який відмовився бути бідним»
Саме такою була тема науково-пошукової студентської конференції, присвячена видатному меценату української діаспори Петру Яцику. А головний пафос «Яцика-героя» – у його лідерстві, у принциповому відкиданні «філософії бідних і скривджених» і плеканні духу переможців». Прикладом свого життя він продемонстрував усім нам невичерпні можливості людського духу. Опинившись на далекій чужині із сімома доларами у кишені і, розпочавши нове життя тридцятирічним практично з чистої сторінки, він зумів досягти майже неможливого – став дуже багатою людиною. Хоча емігранти у першому поколінні, як правило, навіть в Америці дуже рідко стають мільйонерами. Син українського селянина Петро Яцик ним став. Та якби лише цим обмежились його досягнення, то й цього було б достатньо, аби вшанувати його на Батьківщині, як непересічного українця двадцятого століття. Але Петро Яцик не обмежився своїм бізнесом і своїми мільйонами. «Убогий духом не може бути багатим, незважаючи на те, скільки грошей він має», – ці слова належать не великому Діогену, їх сказав канадський мільйонер українського походження Петро Яцик. Заявити так він мав повне право, як й інший видатний українець Євген Чикаленко, котрому належить фраза: «Легко любити Україну до глибини серця, значно важче – до глибини кишені». Величезні власні кошти, вкладені в українську справу, – а йдеться про мільйони доларів – дозволяють нам назвати Петра Яцика Українцем-меценатом з великої літери.
Досліджуючи непростий, але повчальний для будь-кого з нас шлях цього бізнесмена, студенти-медики опрацювали біографічні дані Яцика, пошуки себе поза межами рідного краю, розкрили українську ментальність за Петром Яциком, дослідили його вагомий фінансовий внесок в українську справу. Він любив Україну не голослівно, його дратували наша неорганізованість і необов’язковість, неодноразово критикував українців за невміння досягати успіхів у бізнесі, за брак діловитості. Він був меценатом, а талант мецената зустрічається ще рідше, аніж талант поета, музиканта, співака або вченого. Немало цікавих епізодів з доброчинництва прослідковуємо в біографії П.Яцика, як от: видання «Енциклопедії українознавства», відновлення в Західній Європі Наукового товариства ім.. Т.Г.Шевченка, характерно, що саме він, бізнесмен, а не ті, хто називає себе політиками, мозком нації, одразу ж побачив величезні перспективи, які відкриває для українства Гарвард. До речі, про таку солідну наукову інституцію мріяв свого часу Іван Франко. Петро Яцик пожертвував від себе на цю добру справу 340 000 доларів. Коментарі, як мовиться в такому випадку, зайві. Його роль у народженні української інституції при Гарвардському університеті важко перебільшити. Переклад «Історії України» Михайла Грушевського англійською мовою – це для світу вікно в Україну. Грушевський повинен був заговорити до світу англійською мовою, яку науковий світ знає. П.Яцик жертвує для доброї і перспективної справи мільйон доларів на переклад «Історії України». Він також збирав і жертвував кошти на видання книги Роберта Конквеста «Жнива скорботи» – документальні матеріали про український голодомор 33-го року, не кажучи вже про матеріальну підтримку в організації Міжнародного конкурсу української мови, який щорічно стартує 9-го листопада в День української писемності і мови.
Так уже вкотре за традицією стартував цей конкурс, який носить його ім’я. Тож у переддень Дня писемності і мови у нашому коледжі було проведено перший етап Міжнародних конкурсів ім.. Т.Г.Шевченка та Петра Яцика, а також перший етап Всеукраїнської олімпіади з української мови. Підведено підсумки мовних змагань:
Переможці І-го етапу Міжнародного конкурсу української мови ім. Яцика
- Кузьменко Анна – Л 40/І
- Пятковська Олександра – Л 41/І
- Ковальчук Катерина – С 79/І
Переможці І-го етапу Міжнародного конкурсу української літератури ім. Шевченка
- Самчук Дмитро – Л 41/І
- Бучинська Діана – Л 41/І
- Музичко Олександр – Л 41/І
Переможці І-го етапу Всеукраїнської олімпіади з української мови
- Кирей Карина – С 78/ІІ
- Дроздюк Оксана – С 78/ІІ
- Чорна Таміла – С 77/ІІ, Негодюк Ольга С 78/ІІ
Наука, освіта, культура – ось що щедро підтримує Яцик-меценат. З ними він пов’язує сподівання на піднесення нашої ролі в світі й благополуччя в усьому вкраїнському домі.
Не випадково кажуть, що життя видатної людини – це урок для наступних поколінь. Його життя – справді важливий і цікавий урок. Пишаймося з того, що Петро Яцик у нас, українців, був. Пишаймося з того, що Петро Яцик у нас є – фізична смерть не зупинила діяння видатного мецената.
Котюк Г.І., Мисюра І.В. – викладачі
української мови та літератури
