День Соборності України – важлива віха в історії нашого народу

День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібранні було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.

Саме цій знаменній події і була присвячена інформаційна година «Україна соборна – наша гордість і слава», яку було проведено із студентами – першокурсниками 126 групи медичного коледжу.
Боротьба українського народу за соборність своїх земель – одна із важливих сторінок нашого минулого. Слово «соборність» включає в себе єдність і згуртованість. У ньому ми чуємо слово «собор». Прологом до години стали слова великого українського класика Олеся Гончара: «Бережіть собори душ наших!». Собор душі є у кожного із нас. Берегти його означає слідкувати за своїми думками, діями, вчинками. Одним із головних завдань собору душі є знати і пам’ятати свою історію. «Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,- говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням , так людина тримається на землі своїм минулим. Людина , яка не знає свого минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно котиться. Саме тому ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров’ю , сльозами.

Акцентувалась увага на історичних фактах, що передували злуці, на об’єднавчому русі, який наприкінці 1918- початку 1919 року охопив майже всю Україну. Студенти підготували коротку літературно-художню розповідь про урочисте святкування об’єднання УНР і ЗУНР, згадали великі слова, які виголосив представник Директорії Федір Швець: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну… Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».
Ця розповідь викликала у присутніх почуття радості і гордості за свій народ, який вперше за шістсот років зробив серйозний крок до об’єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу. Об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українців. Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: «Це така дата, що її виучувати будуть напам’ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі». Його слова стали справді пророчими.

Цікаві історичні відомості про тяжку і тривалу боротьбу нашого народу за національне визволення межувалися красивими віршами про Україну – рідний край у виконанні студентів Пшеничної Сніжани, Бондарчук Дар’ї, Карплюк Сергія. Студенти Лисюк Віта, Плескач Наталія, Горобей Вікторія почитали також вірш В.Сосюри «Любіть Україну, всім серцем своїм!»
Продемонстрували стрічки відеофільму «Невідома Україна. Трикутник смерті» та «Акт злуки», які висвітлювали цю історичну подію України.
І нам, сьогоднішнім молодим, робити свій вибір: як жити в Україні Соборній, Незалежній, які обирати ідеали, до чого йти, до чого прагнути.

Задзвонили срібні дзвони в Україні,
Аж по світі по широкім стало чути:
«Зустрічайте Воскресіння день! Віднині
Навік-віки Україні вільній бути!».
Зашумів відвічний Київ прапорами,
Розлилась народу повідь по Подолі,
На майдані, на Софійськім, з корогвами
Зустрічала Україна свято волі.
Україно, нездоланна вища Мати
Володимира, Богдана і Тараса.
Бог тобі призначив жити, не вмирати,
Бути світові як захист і окраса.