Слово про незабутню людину в рік її століття – М. М. Амосова.
13 грудня в 168 групі проведено виховну годину про життя та великі досягнення хірурга світового рівня, лікаря, письменника, кібернетика Миколи Михайловича Амосова.
У списку оголошених ЮНЕСКО знаменних дат 2013 рік проголошено як ‘’Рік Амосова’’. У зв’язку з цим у пам’яті студентів групи спливають спогади, пов’язані з Миколою Михайловичем. Студенти : Верлюк Юлія, Леонтьєва Наталія, Шляхтенко Вікторія, Куца Тетяна, Вдовенко Яна підготували цікаву презентацію про біографію М.М. Амосова.
Народився він 6 грудня 1913 року в селі Вільхове,нині М’яківського району Вологодської області. Закінчив Архангельський державний медичний університет. Протягом всієї Великої Вітчизняної війни служив провідним хірургом у польових рухомих шпиталях. Після війни працював головним хірургом Брянського обласного відділу охорони здоров’я. Він широко й успішно став оперувати при хірургічних та онкологічних ураженнях легенів, стравоходу. Уперше в Україні почав хірургічне лікування вад серця, широко запровадив у практику метод штучного кровообігу, створив протез мітрального клапана.
У 1960 році, вже будучи відомим хірургом, Микола Михайлович заснував і очолив відділ біологічної кібернетики в Інституті кібернетики Академії наук УРСР. Під його керівництвом проведені фундаментальні дослідження систем саморегулювання серця.
У 1962 р. Микола Михайлович був обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. В тому ж році він отримав Ленінську премію, був обраний депутатом Верховної Ради СРСР. З 1969 р.- академік Української Академії Наук.
Микола Михайлович широко відомий як письменник. Його повісті « Думки і серце», « Записки з майбутнього», «Книга про щастя і нещастя» неодноразово видавалися в нашій країні і за кородом. Він автор більше 400 наукових публікацій та 19 монографій.
Відомий хірург у поважному віці вигадав всій власний рецепт подолання старості – вирішив, що з роками можна боротись за допомогою сильного збільшення навантажень. Його зарядка 2500-3000 рухів половина з яких з 5-кілограмовими гирями. Він вважав: зможе подовжити життя до ста років . Але так не сталося. 12 грудня 2002 р. на 90-му році життя він помер від обширного інфаркту м’яза серця. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Гарно сприймали студенти і відеофільм про М.М. Амосова із серії ”Великі українці”. Відомо , що у 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки ”Великі укранці”.
На завершення заходу заступник директора з гуманітарної освіти та виховання Н.О.Мороз наголосила найголовніше – Амосов залишив нам еталони моральності й етики, у кращому розумінні цих понять. Народжений немов для вічності, цінував кожен день, не зраджуючи себе жодним вчинком. Мучився невдачами й як ніхто радів урятованим життям. Бути схожим на нього важко, майже не можливо, але необхідно.
