Урок-реквієм «Герої Крут – для нащадків взірець»
26 лютого у Новоград-Волинському медичному коледжі студенти першого курсу Л 34/ І провели урок-реквієм на тему: «Герої Крут – для нащадків взірець», щоб вшанувати пам’ять тих юних героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність нашої держави 29 січня 1918 року. Тієї кривавої ночі 300 юнаків, студентів київських вузів та старшокласників шкіл, пішли у безсмертя прямо зі студентської аудиторії чи шкільної парти. Проти них виступило озброєне і професійно навчене військо більшовиків у кількості 3000 вояків. У нерівному бою юні герої поклали свої голови за Україну, пам’ять про них вічна: „Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”, бо як дерево тримається землі своїм корінням, так людина тримається землі своїм минулим. Як зазначав Павло Загребельний: « На порожньому місці роду не заснуєш». Ми повинні знати свою історію, яка полита кров’ю і сльозами. Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.
Вже 25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Уніварсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє військо під проводом Муравйова на Київ. 29 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний схід від Києва розпочався бій, який тривав між 3-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 3-ма сотнями київських студентів, що захищали підступи до Києва. Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади. Тим часом, за свідченням очевидців, у студентів та юнкерів почали кінчатися набої і снаряди для гармати. Командир студентської сотні Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже бій був нерівний… Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Один із більшовицьких командирів Єгор Попов втратив рівновагу, коли дізнався, що втрати склали не менше 300 чоловік. Щоб якось їх компенсувати, він наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців 27 студентів і гімназистів (серед них: Лизогуб, Попович, Шульгін, Кальченко, Ганкевич та інші) були захоплені в полон. Їх вишикували чотирикутником, з нелюдською люттю били прикладами, нагаями і просто кулаками. Та не впали вони на коліна, не просили пощади, помилування. Вони мужньо зустріли вирок суду. А він був такий: поранених відправити до Харкова, а решту — розстріляти… Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати безстрашних захисників. Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.
У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків – це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами. Вічна пам’ять героям, які віддали найдорожче – життя за рідну Україну.
