Любімо Україну в собі! Любімо себе в Україні!

1 вересня проведено відкритий виховний захід для студентів 1 курсу на тему “Любімо Україну в собі! Любімо себе в Україні!”
ХХІ ст. стало випробуванням для України, вкотре ми повинні доводити своє право на незалежність, кров’ю окроплювати землю, яку віками захищали наші прадіди. В якому б куточку Землі не жив українець, ніщо не зможе зламати той дух, ту жагу до свободи, які генетично закладені у його душі. Гідність, відданість та патріотизм засяяли сьогодні новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття. Війна, яка триває в Україні, змінила модель нашого суспільства, змінила кожного з нас. Ми не були готові до численних втрат, руйнації, зміни стереотипів. На долю кожного українця випав непосильний тягар негараздів, скрути, війни і горя. Найстрашніше те, що ми не в змозі повернути життя тих, хто загинув, захищаючи нас, загинув за свою країну, свій народ. Ті, хто не дожив до Перемоги, мають жити у серці кожного з нас. Вони Герої! Молімося за них! І будьмо гідними всіх тих, хто став на захист нашої Вітчизни і віддав за неї своє життя. А значить відповідати за свої вчинки, слова, поведінку, бути достойним представником своєї нації, з честю носити ім’я – Українець.

По-новому зазвучала професія медика в контексті сьогоднішніх реалій. Медики незалежної України зіткнулися з багатьма випробуваннями, до яких не були готові, але вчитися довелося швидко: на полі бою, під свист куль, з великим ризиком для життя. Вони були серед тих, хто першим почув вибухи «градів», відчув на собі всі жахи війни, вони спали в окопах, не знімаючи бронежилетів, по першій тривозі вибігали босими та напіводягненими, часто не ївши та не спавши, переборюючи страх, витягали поранених з поля бою. Розуміли, що від них, медиків, залежать сотні життів та тисячі доль.
Події на Сході вимагають від медичного працівника опановувати практичні дії та навички в умовах війни. Задля цього почався процес внесення змін в навчальні програми усіх медичних закладів країни. Акцентується увага на психологічній готовності та професійній спроможності діяти в екстремальних ситуаціях, умінні надати першу медичну допомогу. Важлива роль належить молодим спеціалістам з медичною освітою, саме на яких покладається важлива місія порятунку і збереження життя. Професійне виховання повинно бути тісно пов’язане з усвідомленням студентом своєї ролі у майбутнє України, з бажанням удосконалювати свої професійні навички, виховувати в собі почуття самопожертви, вчитися героїзму, співчуття, прагнення бути прикладом для інших.
За цей короткий час в Україні створено надзвичайно потужний волонтерський рух. Волонтери сьогодні – це прості громадяни, люди різних професій, студенти, школярі, ті, хто в мирний час ніколи не могли уявити себе в ролі волонтерів. Різні грані волонтерського руху – це не тільки тепле слово, моральна підтримка, а і: чергування в шпиталях, догляд за пораненими;придбання медикаментів для бійців; донорство; навчання, практичні тренінги дії медиків в екстремальних ситуаціях; допомога сім’ям біженців; збір теплих речей і продуктів харчування; матеріальна допомога пораненим бійцям тощо.
Війна змінила усіх нас, а особливо медиків, адже саме вони дарують здоров’я людям і рятують життя. В народі говорять, що медик – це посередник між Богом і людиною. Клятва Гіппократа спонукає людей в білих халатах переборювати всі емоції й особисті негаразди, щоб з честю виконати свій професійний обов’язок. Медик не має права на помилку, адже помилка може коштувати людині життя.
1 вересня в медичному коледжі проведено перший урок «Сучасні герої – бійці Житомирщини, захисники суверенітету та територіальної цілісності України», який присвятили славним синам і донькам, що у розквіті сил віддали свою красу, молодість, і, найдорожче – життя; хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах. Переглянули документальним фільмом «Герої не вмирають» про звягельчанина Дмитра Герасимчука, офіцера медичної роти 30-ї окремої механізованої бригади, який загинув у 2014 році під Луганськом. Першокурсники прослухали виступи студентів 4 курсу Щавінської Марини та Гончарука Сергія на теми: «Долі випускників, обпалені війною», «Невмируща пам’ять про героїв Звягельщини».

Підготовлено презентацію про загиблих героїв Житомирщини, а Вікторія Полякова прочитала авторський вірш «Будьмо гідні ми Героїв».
Нехай кожен з нас торкнеться світлої пам’яті загиблих героїв, тих, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості пожертвував собою. Герої Новоград-Волинщини залишиться вічно жити в нашій пам’яті, в наших серцях! Хай розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю!