ВІДКРИЙМО СЕРЦЯ ДЛЯ ДОБРА ТА ЛЮБОВІ!
Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги привертає увагу громадськості до проблем невиліковно хворих людей. Цей день увесь світ відзначає щороку другої суботи, у цьому ж році він припадає 14 жовтня.
Підтримуючи ідею впровадження паліативної та хоспісної допомоги в Україні та регіоні, зокрема, усвідомлюючи її важливе медико-соціальне, культурно-просвітницьке значення адміністрація КВНЗ «Новоград-Волинський медичний коледж» разом зі студентським парламентом, волонтерським центром «Милосердя» організовує та проводить ряд заходів, присвячених Всесвітньому дню паліативної та хоспісної допомоги.
До Дня благодійності було проведено радіолінійку «Благодійність – поклик душі», організовано благодійну акцію на підтримку онкохворого школяра Івана Кітовського, учня школи-колегіуму, сина нашої випускниці Вікторії, головної медичної сестри приймального відділення міськрайТМО, та зібрано 6500 грн. на його лікування. 35 студентів коледжу виявили бажання при першій необхідності стати донорами для Вані.
Викладачі предмету «Основи медсестринства» Садовник Д.П. та Засухіна І.С., у рамках заходів з нагоди Всесвітнього дня паліативної та хоспісної допомоги, підготували зі студентами ІІ курсу конференцію «Паліативна та хоспісна медицина в Україні та світі».
У більшості країн невиліковно хворим людям створюють сприятливі для життя, максимально комфортні умови до останніх хвилин життя, забезпечуючи гідний медичний догляд, необхідне лікування, постійне знеболення. Це забезпечується через паліативну допомогу, створення хоспісів з навченим персоналом для обслуговування невиліковно хворих .
Актуальність проблеми надання паліативної та хоспісної допомоги населенню суттєво зросла вже у другій половині, а особливо — наприкінці ХХ століття у зв’язку із значним зростанням кількості людей, що вмирають від хронічних, важких, невиліковних хвороб. Кожен рік у світі вмирає близько п’ятдесяти двох мільйонів осіб. В Україні понад 700 тис. людей потребують спеціального догляду, з них більше 100 тис. осіб не можуть обходитись без постійного знеболення. А хоспісних ліжок не вистачає катастрофічно: дитячих хоспісів немає взагалі, а дорослих – досить мізерна кількість.
В Україні починає розвиватися паліативна допомога, на жаль не ведеться статистика, скільки людей отримує її. Досить сказати, що протягом року в країні вмирає 1,6 млн. хворих на рак. Страшно уявити собі їх страждання. Але ж людина народжується вільною і відсутність страждань – основне право цієї людини, бо людська гідність безцінна. Хронічні нестерпні болі у всьому тілі, мученицькі страждання, виникнення неконтрольованих судом, доводять людину до стану повного безсилля, страху і відчаю, часто навіть до суїциду.
Сучасна медицина має можливість допомогти людині уникнути таких страждань, полегшити останні дні тяжкохворих, створивши їм можливість до кінця зберігати гідність та смак життя. Але паліативний рух в Україні розвивається дуже повільно, більше через збочений підхід до смертельно хворих, які для офіційної медицини вважаються просто неперспективними.
Тож потрібна нова, більш людяна філософія лікування в основі якої «людина, а не хвороба і її стадія».
Варто пам’ятати, що людське життя – святе, незалежно від того, це життя бездомного чи мільйонера. Хіба потрібен наказ МОЗ, який би нав’язував підтримку один одного, благодійність або волонтерський рух?
Гуманізм і милосердя – головні рушійні сили в побудові нової концепції в сучасній медицині, мета якої – гарантована допомога будь-якому тяжкохворому до останнього подиху.
Н.О.Мороз, заступник директора з
гуманітарної освіти та виховання
