ЧОРНОБИЛЬ – СКОРБОТА ПАМ’ЯТІ ЛЮДСЬКОЇ

26 квітня 2014 року виповнюється 28 років з дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Цю дату оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф в Україні, Росії та Білорусі. Серед усіх трагедій, які пережило людство, Чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя.
Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Чорнобильська катастрофа завдяки самопожертві ліквідаторів аварії стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації.
Страшна трагедія не обминула і жителів міста Новоград-Волинського . Сотні добровольців тієї квітучої весни відправились на зустріч невідомій небезпеці. Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі й героїчні події, імена мужніх людей. Ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС запросили на зустріч студенти медичного коледжу. Це , відомі люди нашого краю: спеціаліст страхової компанії «Провідна» Завгородній І.І. та викладач медичного коледжу Лібер М.С. які розповіли студентам про уроки героїзму і відваги людей різних професій, що стали на захист від некерованого атому і ніхто не думав про себе, розуміли, що це вкрай необхідно, і якщо не я, то хто ж. Це було випробування на мужність, щохвилини, на кожному кроці. Ризик наслідків страшної аварії ХХ століття став нормою життя ліквідаторів. Вони працювали у районі Прип’яті і Чорнобиля у складі інженерного полку по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи , виконували різні роботи зі знезараження місцевості, займалися захороненням високорадіактивних відходів, як були розкидані на території другого та третього блоків. Було моторошно від побачених безлюдних вулиць, спорожнілих осель, доводилось минати загорожі з колючих дротів, які позначали радіаційну зону. Кожен, хто там працював, обов’язково мав дозиметр і накопичувач. Щодня у вечері перевіряли показники і, якщо рівень радіації перевищував норму (20 рентген), той покидав зону.

Зустріч схвилювала молодь, яка слухала героїв, затамувавши подих. По-особливому сприйняли вони авторські пісні Ігоря Івановича, струни гітари глибоко зачіпали струни душі кожного студента і по закінченню молодь аплодувала йому стоячи.

Студенти 266 групи , які були ведучими уроку пам’яті, згадали також, що в перших рядах рятівників були й медики, які підтримували й допомагали тим, хто віддавав своє здоров’я на ліквідацію наслідків аварії. Тому досить важливо студентам медичного коледжу вже зараз усвідомити глибоку відповідальність перед державою, людьми, перед обраною професією і в майбутньому, за першим покликанням серця, бути готовим прийти на допомогу. Це був урок пам’яті. мужності, героїзму ,відваги, милосердя та професійної честі.

Бібліотекар В.Я.Михацька