І говорило полотно про муки, будні та свята
Саме таку тему мала конференція, присвячена Шевченку-художнику, яка відбулася 12 березня в музеї Родини Косачів.
Якби навіть припустити, що Тарас Шевченко не написав жодного віршованого рядка, то він все одно був би відомий світові, як великий український митець, який досконало володів олівцем, аквареллю, олією, білилом, офортом та сепією.
Художня спадщина Кобзаря надзвичайно велика: збереглося 835 картин – це портрети, гравюри на різні теми, пейзажі. Понад 270 шедеврів вважаються загублені. Кількість автопортретів Шевченка важко порахувати: відомо про 24. Багато з них не дійшли до нашого часу, а знаємо про них лише з листування художника чи спогадів його сучасників. Чимало розкидано на берегах рукописів Кобзаря, у листах, на аркушах робочих альбомів і навіть на малюнках інших художників.
Доторкнутися до величі Шевченка, вшанувати пам’ять духовного батька нації, великого патріота своєї землі. Навчитися так любити, боротися і вірити в майбутнє своєї вітчизни, як це зумів Шевченко – це обов’язок кожного з нас, бо ми – нащадки великого Кобзаря, яким він залишив свій «Заповіт».
Галина КОТЮК, викладач української літератури
