Cвято до Дня української писемності та мови «Збирай, як діаманти, ті слова: твого народу в них душа жива»
Саме під таким гаслом пройшло свято до Дня української писемності та мови в нашому коледжі. З нинішнього року це свято відзначають 27 жовтня.
«Своєї рідної мови, свого рідного звичаю вірним серцем держіться. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас громада буде шанована і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить», – писав український письменник Пантелеймон Куліш ще в кінці ХІХ ст.., і ці слова дороговказом звучать для нинішнього покоління.
За що ми любимо нашу милозвучну мову? За її красу і ніжність, за влучність і дотеп, за те, що вона наша, рідна і неповторна.
У нас є унікальні кольори: барвінковий, жаристий, капуциновий і кармазиновий, миртовий, смарагдовий і кубовий або індиго, бразолійний і прюнелевий, та ін.. А ще маємо двадцять синонімів до слова «любов»: кохання, любощі, любість, любва, близькість, роман, фіґлі-миглі, амури, прив’язаність, відданість, повага, пошана, шаноба, інтерес, потяг, пристрасть, уподоба, жага, захопленість, жадання… Десять синонімів до слова «учитель»: наставник, напутник, направник, викладач, викладовець, навчитель, педагог, освітянин, просвітник, просвітянин.
Багата наша мова паліндромами – словами, які можна читати однаково з ліва на право і навпаки: око, зараз, дід, шалаш, радар, комок, корок, «де помити мопед», «я несу гусеня» тощо.
Найбільш ґрунтовне поняття рідної мови дав Іван Франко: «Мова – спосіб комунікації людей з людьми. І якась таємна сила в людській природі каже: «Pardon – ти не маєш до вибору: в якій мові вродився, тої без окалічення своєї душі не можеш покинути, так як не можеш замінятися з кимось своєю шкірою».
Мова – то код нашої нації, серце нашого народу. Пам’ятаймо, що говорить давня мудрість: «скільки мов ти знаєш, скільки раз ти людина» І всі користуються цим афоризмом, не усвідомлюючи, що це лише половина фрази, а другу половину цієї мудрості, мабуть, тому і відкинули, бо вона вбивча для тих, хто пропагує: «Какая разница, на каком языке ты говориш!». То ж послуговуйтеся повним змістом цього вислову: «Скільки мов ти знаєш, скільки раз ти людина. А якщо ти не знаєш своєї, рідної, то ти зовсім не людина».
Усе життя вивчаймо свою мову, любімо її, примножуймо і бережімо, плекаймо, як рідну неньку, «політь бур’ян, чистіша від сльози вона хай буде…», – писав Максим Рильський. Відродімо братерську злагоду між людьми, які ще зберегли сутність душі української. І свій Божий Дар – мову і пісню піднімемо із забуття.
Галина КОТЮК, викладач української мови та лтератури
