Нехай на світі запалає покинутий вогонь її пісень
Видатній жінці України, нашій славній землячці – Лесі Українці присвячено літературну композицію «Нехай на світі запалає покинутий вогонь її пісень». Незважаючи на повітряну тривогу, літературне свято таки відбулося у нашій студентській родині, бо вільне слово – незламне: його не знищать ворожі залпи і підступні наміри, ворогу не залякати волелюбний наш народ. Найкращі вірші поетеси про Україну, майже усе життя їй доводилося бути далеко від Батьківщини на лікуванні. Леся мріяла про щасливу долю Батьківщини, здійснення її мрій має стати нашим обов’язком.
Студенти першого та другого курсу декламували вірші інтимної та патріотичної лірики Лесі Українки. Справжньою родзинкою свята стали виступи Пологняк Лади «До мого фортепіано» під філігранний супровід фортепіано та вірш-присвята Тарасу Шевченку у виконанні Іванчука Руслана. Варто зазначити, що для Лесі великий Кобзар символізував свободу, незалежність, єдність, чесність, правду і самовираження, надихав на боротьбу. Як вічна святиня, він був і залишається уособленням найвищого розуму і незламного духу, як невмируща душа і пам’ять української нації.
Зворушливо звучали слова-звернення ведучих до поетеси: «Дякуємо тобі, наша славна землячко, за можливість насолоджуватися твоїми геніальними та витонченими творами поетичного мистецтва. Безмежно щасливі, що можемо слухати вишукані нотки твоєї душі. Покинутий вогонь твоїх безсмертних пісень не згасне ніколи на нашій славній нескореній землі!».
Галина КОТЮК, викладач української мови та літератури
