“Учітеся, читайте, і чужому і научайтесь, й свого не цурайтесь …” (Т. Г. Шевченко)

Щороку 21 лютого відзначаємо Міжнародний день рідної мови. А що ж для кожного українця рідна мова? Багато видатних людей замислювались над
цим, здебільшого Міколас Даукша – литовський священник, мовознавець та
письменник ХVІ століття вважав, що «рідна мова – мати єдності, батько громадянства і сторож держави». І ці слова для нас нині звучать дороговказом, бо, як ніколи, ми маємо зараз об’єднатися довкола державності та мови.

А видатний педагог Василь Сухомлинський переконував, що саме «мова – духовне багатство народу. Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й багатогранну річ, як мова, треба її любити». Хіба можемо не пишатися нашою співучою, милозвучною, дотепною і вишуканою мовою? Вона для нас, за словами С. Лема, те саме, «що центральна нервова система для людини» укріплюється й слабне, загартовується й долає випробування, збагачує і зміцнює душу. Оберігаючи мову, плекаючи її щомиті, людина зростає та міцніє духовно. Тут варто згадати пророчі слова нашої видатної землячки Лесі Українки: «Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова».

Удосконалюйте мову, збагачуйте своє мовлення, читайте вишукані твори українських письменників, якісні переклади творів зарубіжних майстрів, тоді завжди знайдеться потрібне і вдале слово, щоб влучно висловити думку.

Уникайте суржикових слів, це буває складно, однак усе в наших руках. І цю проблему, за бажання, здолаємо.

За словами Олеся Гончара, мова – це доля нашого народу, «і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її», як наполегливо будемо відстоювати її право на існування в незалежній Україні, як старанно вивчатимемо її, бо «освіта, – за словами Василя Стуса, – це вид гігієни.

Письмо з помилками – то як не вимиті руки чи зуби». Тож стежмо за чистотою думки і мови. Бережімо її, як рідну матір, як рідну землю, бо «мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація» (Ю. Дзеркович).
Пам’ятаймо про це завжди, адже «нації вмирають не від інфарктів. Спочатку
їм відбирає мову» (Л. Костенко).

У цей непростий для нас лютневий час, вшановуючи небесну сотню, згадуючи нашу випускницю Сабіну Галицьку, убиту 20 лютого 2018 року ворожим снайпером, об’єднаймося довкола державності та рідної мови.

Пам’ятаймо, що ми нездоланні у єдності, вірі та надії на мирне і світле
майбутнє!

Галина Котюк – викладач української мови та літератури