11 КВІТНЯ – ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ В\’ЯЗНІВ ФАШИСТСЬКИХ КОНЦТАБОРІВ

  Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів щороку відзначається 11 квітня за рішенням ООН. Друга світова війна наближалася до свого фінального завершення, але не всім судилося дожити до цієї події. Німецьке командування прийняло нелюдське рішення – про тотальне винищення в’язнів концтаборів. Фашистська каральна машина доживала останні місяці і ставала все більш агресивнішою. Вся нелюдська лють падала на полонених і в’язнів таборів, де за колючим дротом, у печах крематоріїв, газових камерах, «медичних» катівнях – вмирали тисячі з них. Саме 11 квітня 1945 року в’язні концтабору «Бухенвальд», дізнавшись про наближення союзних військ, підняли озброєне повстання. У таборі в той час знаходилися  ув’язнені з 18 країн Європи і від смерті було врятовано майже сто тисяч полонених. А згодом визвольна хвиля покотилася далі і були звільнені концтабори Заксенхаузен, Дахау, Равенсбрюк та інші.

  У Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів вшановують пам’ять усіх жертв нацистських катівень – концтаборів, в’язниць, гетто. Вшанували їх і студенти-медики відділення «Сестринська справа» груп С77/І та С78/І. Для них було організовано екскурсію до братських могил померлих та розстріляних військовополонених на території нашого міста. Екскурсію провела директор краєзнавчого музею Олена Жовтюк. 

  Студенти дізналися, що братська могила військовополонених  по вул. Лесі Українки, 4 знаходиться в північно-західній частині міста, а саме в західній частині міського парку культури і відпочинку. Поховано тут близько 15 тисяч військовополонених, які померли та розстріляні німецько-фашистськими окупантами в концентраційному таборі №201, влаштованому у приміщенні школи №2 та на прилеглій до неї території, під час окупації 1941-1944 рр.

  У 1949 році на могилі була встановлена бетонна скульптура воїна, а в 1995 році її замінено на пам’ятник у вигляді бронзової скульптури військовополоненого, яку стискають кам’яні брили (вис. 2,6 м) з лабрадориту. Над головою фігури воїна – поперечна смуга, висічена з каменю, що перетинається з повздовжньою щілиною та утворює хрест, який символізує страждання загиблих полонених.

  Друга братська могила, яку відвідали студенти, була могила військовополонених по вул. Івана Франка, 30 (територія ЗОШ №5). Поховано  тут біля 15 тисяч військовополонених, закатованих німецько-фашистськими окупантами в період тимчасової окупації  міста 1941-1943 рр.  в концентраційному таборі №201, що розміщувався у приміщенні  школи №5. У лазареті табору проводились досліди над військовополоненими.

  У 1949 році на місці масового поховання військовополонених встановлений бетонний пам’ятник у вигляді скорботного воїна, який 1993 року замінений на пам’ятник у вигляді хреста з червоного граніту (вис. 2,0 м) на постаменті з чорного гарбо (1.1 х 1.1 м). По периметру постаменту – присвятний напис. З лицьового боку обеліску встановлено плиту із червоного граніту (0.5 х 0.8 м) з присвятним написом.

  Розповіла Олена Миколаївна і про архівні документи, які  з показів свідків 1945 року, свідчать, що на території школи  №2 і на прилеглій до неї території розміром 150х60 метрів, а також в саду навпроти школи розміром 37х25 м є велика кількість могил в яких розстріляні і загиблі від голоду майже 30 тис. людей. Голод в таборі був надто страшний, крім сирих, гнилих овочів військовополоненим давали їсти трупи коней. Лікарі в лазареті, з метою хірургічної практики, проводили операції з ампутації рук без наркозу, що закінчувались загальним зараженням крові і хворі вмирали.

 Студенти подякували директору краєзнавчого музею Жовтюк О.М., поклали квіти  біля пам’ятника загиблим. З сумом в серці розуміли, що це були люди надзвичайної сили волі, які пройшли всі жахи війни. Їх терпіння та мужність були та залишаються прикладом для наслідування.

  Пам’ять про нелегку долю в’язнів, про страждання, що випали на їх долю завжди житиме в наших серцях.