Паліативна та хоспісна допомога в Україні
11 жовтня в Україні відзначається Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги.
Збільшення у суспільстві кількості людей похилого віку, пацієнтів з онкологічними захворюваннями, наслідками інсультів та інфаркту міокарду, іншими хронічними невиліковними захворюваннями зумовлює значну потребу населення у спеціалізованій паліативній та хоспісній допомозі (ПХД).
На жаль, в українському суспільстві може з’явитися ще одна категорія паліативних пацієнтів – постраждалі під час бойових дій в зоні АТО. Тож паліативна та хоспісна допомога повинна стати більш доступною, перш за все, для найбільш вразливих груп населення.
Паліативна та хоспісна медицина – професійна медична та психологічна допомога пацієнтам з важкими невиліковними хворобами та з обмеженою тривалістю життя. До таких пацієнтів відносяться люди похилого віку та особи з такими невиліковними хворобами як СНІД, туберкульоз, серцево- та церебро-судинні захворювання, цукровий діабет, хвороба Альцгеймера тощо. Хоспісна допомога цим пацієнтам надається або на дому, або стаціонарно в медичних закладах.
За дослідженнями ВООЗ, близько 60 % невиліковно хворих, до яких належать онкологічні та неонкологічні хворі і люди похилого віку, потребують паліативної допомоги. Для України – це близько 480 тис. осіб щороку.
В Україні створено лише 430 стаціонарних паліативних ліжок в окремих регіонах у спеціальних стаціонарних закладах (хоспісах) або відділеннях паліативної допомоги в закладах охорони здоров’я.
Однією з важливих причин низького рівня розвитку паліативної допомоги в Україні є також відсутність у медичних та соціальних працівників необхідних знань та навичок щодо методів та принципів надання паліативної допомоги, застосування адекватних методів знеболення та усунення розладів фізіологічних функцій та інших соматичних проблем. Відсутня система підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників з питань паліативної допомоги. В номенклатурі медичних спеціальностей відсутня спеціальзація «паліативна допомога».
Таким чином, обмежений доступ до ефективного знеболення та необхідних лікарських засобів, низька доступність паліативних закладів і служб, недостатність підготовлених фахівців, низький рівень залучення недержавних організацій призводить до того, що люди в нашій країні вчасно не отримують адекватної паліативної(хоспісної) допомоги.
11 жовтня в Україні відзначається Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги.
На жаль, в українському суспільстві може з’явитися ще одна категорія паліативних пацієнтів – постраждалі під час бойових дій в зоні АТО. Тож паліативна та хоспісна допомога повинна стати більш доступною, перш за все, для найбільш вразливих груп населення.
Паліативна та хоспісна медицина – професійна медична та психологічна допомога пацієнтам з важкими невиліковними хворобами та з обмеженою тривалістю життя. До таких пацієнтів відносяться люди похилого віку та особи з такими невиліковними хворобами як СНІД, туберкульоз, серцево- та церебросудинні захворювання, цукровий діабет, хвороба Альцгеймера тощо. Хоспісна допомога цим пацієнтам надається або на дому, або стаціонарно в медичних закладах.
За дослідженнями ВООЗ, близько 60 % невиліковнохворих, до яких належать онкологічні та неонкологічні хворі і люди похилого віку, потребують паліативної допомоги. Для України це близько 480 тис. осіб щороку.
В Україні створено лише 430 стаціонарних паліативних ліжок в окремих регіонах у спеціальних стаціонарних закладах (хоспісах) або відділеннях паліативної допомоги в закладах охорони здоров’я.
Однією з важливих причин низького рівня розвитку паліативної допомоги в Україні є також відсутність у медичних та соціальних працівників необхідних знань та навичок щодо методів та принципів надання паліативної допомоги, застосування адекватних методів знеболення та усунення розладів фізіологічних функцій та інших соматичних проблем. Відсутня система підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників з питань паліативної допомоги. В номенклатурі медичних спеціальностей відсутня спеціальзація «паліативна допомога».
Таким чином, обмежений доступ до ефективного знеболення та необхідних лікарських засобів, низька доступність паліативних закладів і служб, недостатність підготовлених фахівців, низький рівень залучення недержавних організацій призводить до того, що люди в нашій країні вчасно не отримують адекватної паліативної(хоспісної) допомоги.
