Цікаво… Квест

Цікаво…
Історія знака бере початок, нібито, ще в середньовіччі, коли ченці – хранителі стародавніх знань і рукописів – займалися перекладами і переписували трактати – у тому числі і написані на латині. В латині вживається прийменник “ad”, що в перекладі на сучасний англійський означає “at” (“на”, “в”, “к”) – і вказує на приналежність, напрям і наближення. У шрифті, використовуваному ченцями, буква “d” мала невеликий “хвостик”, що робило її схожою на цифру “6” в дзеркальному відображенні. Так “ad” досить швидко перетворилося на даний знак.
У XV столітті знак з’являється знову. Іспанські купці використовували цей знак як скороченого найменування заходи ваг – “arroba” (це приблизно 11,52 кг або 25.40 фунтів). Цікаво, що цей міра використовувалася для позначення ваги худоби та вина.
В епоху Відродження знак став використовуватися для позначення ціни, а в епоху індустріальної революції (час капіталу, перших бірж, верстатів і так далі) став незмінно зустрічатися в бухгалтерських звітах.
Цей символ мирно чекав своєї зоряної години, поки на нього випадково не впав погляд Рея Томлінсона (Ray Tomlinson), дослідника з американської компанії BBN Technology.
Тут треба відволіктися і сказати пару слів про те, чим займався Томлінсон і чому його вважають винахідником власне знака. Компанія BBN Technology, в якій працював Томлінсон, в кінці 60-х стала однією з учасниць проєкту ARPANet – мережі комп’ютерів, безпосередньої попередниці Інтернету – який вівся за замовленням міністерства оборони США.
Нова програма, яку написав Томлінсон, складалася з 200 рядків коду і являла собою комбінацію SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що використовувався в ARPANet для відсилання файлів на віддалений комп’ютер. Перше послання Томлінсона було відправлено з одного комп’ютера на інший, що стояв в цій же лабораторії.
На “перегонку” файлу і експерименти у Томлінсона пішло півроку, перш ніж він відправив послання зі своєї лабораторії на комп’ютер, який був дійсно, віддаленим.
Томлінсон використовував клавіатуру моделі 33 Teletype, і в один прекрасний день він кинув на неї погляд у пошуках значка, який, по-перше, не міг би зустрітися ні в одному імені або назві і який, по-друге, міг би відокремити ім’я користувача від імені комп’ютера. Це мав бути універсальний алгоритм: ім’я – знак – місце.
Крім букв і цифр на клавіатурі були і пунктуаційні знаки, серед яких затесався і цей знак. У ті часи (до 1971 року, коли модель клавіатур була змінена), подібні знаки розташовувалися в другому ряду зліва.
Справжнє народження символ пережив в 80-х, коли почалася комп’ютерна революція – ПК вийшли за межі лабораторій, і в 90-х, коли з’явилися перші веб-браузери. Він полюбився користувачам, і навіть розповідають, що є відповідний дорожній знак.
Дуглас Енгельбарт (Douglas Engelbart), створив першу систему обміну текстовими повідомленнями, після чого Томлінсон надав їй вигляду поштового конверта з графами “куди”, “кому” і самим текстом листа. Далі програма допрацьовувалася Лоуренсом Робертсом (Lourence Roberts), який передбачив перегляд списку всіх листів, вибіркове читання потрібного повідомлення, збереження листа в окремому файлі, пересилку іншому адресатові і можливість автоматичної підготовки відповіді.
Якщо здогадались, що об’єднує даний знак і Дугласа Енгельбарта?
Запишіть відповідь у подану нижче форму та надішліть.