Зміни в українському правописі
Чи потрібно було оновлювати новий український правопис?
Саме таке питання обговорювали викладачі нашого навчального закладу під час круглого столу 06. 01. 21 року. Щоб дати остаточну відповідь на це запитання, варто згадати хоча б основні, але вкрай важливі моменти з історії нашого письма. Розвиток українського правопису, як і наша державність, сягає давніх часів і пройшов тернистий шлях від кінця ХVI ст. до сьогодення.
У 1933 році внесли 126!!! змін в український правопис (для порівняння зауважу, що в нинішній правопис внесені 19 змін).
Не складно збагнути, що ті кардинальні «нововведення», більшовицької влади, фактично зрусифікували наш правопис, максимально наблизивши до російського. Радянська влада не заборонила українську мову, а залізла в її душу. З української мови зробили інтернаціоналізований російський суржик, яким ми користувалися впродовж багатьох десятиліть. У 1933 році нашу націю не лише знищували фізично, штучно організованим голодомором, але й духовно, переписавши наш правопис.
Усі ж нинішні нововведення – це покрокове повернення до старого, нормального, головне що українського правопису. Потреба виправити разючі помилки, котрі призвели до зникнення самобутніх структур із нашої мови. Бажання усунути недоречності в написанні спільнокореневих слів іншомовного походження. Прагнення спростити чинний правопис, звести до мінімуму винятки.
Основні зміни правопису:
однозначність написання ПІВ
Числівник «пів» у значенні «половина» з іменниками тепер правильно писати ОКРЕМО: пів áркуша, пів години, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Києва, пів Украї́ни.
Якщо ж «пів» з іменником становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів.
Менше дефісів
Разом пишемо слова з початковими: архі-, бліц-, гіпер, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-, анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер, штабс-, унтер- : мінісукня, віцепрезидент, вебсайт, флешмоб, бліцопитування… тощо.
Запам’ятай однозначність за новим правописом:
Священник, Святвечір, дев’яностники, золото-валютний, хабар/ хабаря, інтернет (з малої літери), проєкт, проєкція (так само як: ін’єкція, траєкторія, об’єкт ).
Кличний відмінок: Христе, Христосе, Ігорю (як кобзарю! лікарю! ), по батькові – Ігорьович (було Ігорович).
Уникаймо йотації: фоє, Гоя, Мая
Російські прізвища на -ОЙ передаємо через -ИЙ
И пишемо на початку окремих слів:
Часток тавигуків ич! (ич який хитрий), дієслів (и́кати, икну́ти, ика́тися, икну́тися) та похідних від них іменників (и́кавка, и́кавочка).
И на початку слова буває в деяких назвах тюркських мов згідно з їх вимовою: ийбен (збройні загони у давній Кореї); ир (якось так), ич-оба́ (три великі кургани біля Керчі), Кім Чен Ин.
ВАРІАТИВНІСТЬ
Честі — чести, мудрості — мудрости; міф і міт, Борисфен і Бористен; ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міфоло́гія і мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія, Гете і Ґете, Гулліве́р і Ґуллівер, Вергілій і Верґілій, ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви…
Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови,
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
Приклад вірш Івана Франка засвідчує, що слова: «незалежности», «любови», «крови» – були абсолютною нормою нашої мови.
ФЕМІНАТИВИ
Фемінітиви на К уже зафіксовані в словниках: редакторка, авторка, порадниця, журналістка, лікарка, директорка, завідувачка, продавчиня, лемкиня, філологиня, дияконеса, поетеса, патронеса, критикеса (від критик), бізнескиня… Про них вже ніхто не сперечається.
Отже, наш обов’язок, як освічених та свідомих громадян, системно та усвідомлено зняти психологічні гальма, що перешкоджають людям адекватно сприймати мовну ситуацію в країні загалом і неминучість правописних змін зокрема.
Галина Котюк, викладачка української мови
Сайт вобше топ